Feb
10
Чому ми іноді не можемо згадати потрібне слово?
Filed Under UA
Image copyright
iStock
Мало що так дратує, як слово, яке крутиться на язиці, а ми ніяк не можемо його пригадати. Але, як зазначає кореспондент BBC Future, цей феномен відкриває цікаві особливості того, як працює наша пам’ять.
Вам ця ситуація, безперечно, знайома. Простий процес формулювання фрази раптом переривається через неприємний психологічний блок. Щоби заповнити паузу, ми миттєво звертаємось до синонімів або слів-паразитів, вимовляючи щось на кшталт “той самий”, “так би мовити”, “як це називається”, “ця штука” та інше.
Величезна кількість таких слів-наповнювачів свідчить про те, що схильність забувати назви речей або імена людей дуже поширена. Для цього явища навіть існує спеціальна наукова назва – летологіка.
Як і багато інших термінів, пов’язаних з розумом та розумовою діяльністю, “летологіка” походить від грецьких слів lethe (забуття) і logos (слово). У грецькій міфології Лета – це також назва однієї з п’яти річок підземного царства, воду якої пили душі померлих, щоби забути всі земні спогади.
Image copyright
Getty
Вважається, що термін “летологіка” придумав психолог Карл Юнг
Вважається, що це слово винайшов психолог Карл Юнг на початку XX століття. А перша письмова згадка про летологіку з’являється у виданні 1915 року Американського ілюстрованого медичного словника Дорленда, в якому летологіка визначається як “нездатність згадати потрібне слово”.
Звідки не походив би цей термін, на сучасне розуміння того, як працює пам’ять, значною мірою вплинули дослідження Карла Юнга і грецька міфологія.
Ми інтуїтивно розуміємо, що наш мозок не працює як комп’ютер, в якому дані акуратно зберігаються і миттєво вилучаються натисканням кнопки.
Як зазначає психолог Томас Стаффорд, “наша пам’ять – це дивовижний інструмент, але вона значною мірою залежить від кількості асоціацій, які ми утворюємо з новою інформацією, а зовсім не від того, наскільки сильно ми бажаємо запам’ятати ту чи іншу річ”.
Згадати кожне слово в нашому лексиконі навряд чи можливо. Оксфордський словник англійської мови налічує, приміром, 600 тисяч слів, але навіть він не є абсолютно повним (Великий тлумачний словник сучасної української мови нараховує понад 200 тисяч словникових статей. – Ред.).
Активний словник дорослого носія англійської мови, який він використовує в усному та письмовому мовленні, значно менше. За підрахунком відомого британського професора лінгвістики Девіда Крістала, він складає в середньому понад 50 тисяч слів*.
Звичайно, носії мови розуміють значно більше слів, але вони не використовують їх у повсякденній розмові або на письмі. Слова саме цього пасивного лексикону і викликають зазвичай феномен летологіки.
Image copyright
iStock
Активний словник дорослого носія англійської мови складає трохи більше 50 тисяч слів
Слова, якими ми користуємось рідко, зокрема, власні імена, ми часто забуваємо. Це відбувається тому, що наша пам’ять є асоціативною і будується з уривків взаємопов’язаної інформації. Наскільки швидко ми можемо пригадати те чи інше слово, залежить від утворених асоціацій.
Отже, в нашій пам’яті зберігаються тисячі слів, але нам важко пригадати їх, тому що ми не користуємось ними часто, і у нашому мозку не утворились необхідні зв’язки з іншою важливою інформацією, які сприяють легкому відновленню спогад.
Летологіка – це, з одного боку, нездатність пригадати слово, а з іншого – відстежити слід цього слова у пам’яті, де, ми знаємо, воно зберігається. Можливо, іноді нам просто необхідно зробити ковток води з річки Лети, щоби на час забути повсякденні дрібниці, і таким чином, згадати речі, насправді важливі для нас.
* Якщо ви бажаєте з’ясувати обсяг свого активного і пасивного словникового запасу, зверніться до безцінної праці Девіда Крістала “Англійська мова” (2-е видання, 2002), в якій він описує методику обрахунку.
оригінал цієї статті англійською мовою ви можете на сайті
BBC Future.
Comments
Leave a Reply
You must be logged in to post a comment.