Jan
18
Чому дві голови далеко не завжди краще, ніж одна?
Filed Under UA
Image copyright
iStock
Чи належить ваша думка насправді вам самим? Вчені переконані, що “групове мислення” часто змушує людей ухвалювати помилкові рішення.
Більшість психологів навряд чи проводитимуть експерименти в пабі у центрі Лондона, але для Деніеля Річардсона і його дослідження процесів ухвалення рішень – це ідеальне місце.
Дослідника з Університетського коледжу Лондона цікавить, як на мислення та рішення людей впливає вибір тих, хто перебуває поруч з ними. Для пошуків відповіді на ці питання науковець обирає реальне життя, де люди зустрічаються і спілкуються, а не лабораторію, умови дослідження в якій виявляються надто штучними.
Сьогодні з групою інших 50 людей я вирушаю до клубу Phoenix Arts Club в Сохо, щоби взяти участь в одному з “масових експериментів” вченого. Атмосфера геть невимушена, Деніель Річардсон стоїть перед нами із засуканими рукавами, як конферансьє у вар’єте. Втім, йдеться про серйозне наукове дослідження.
Кожен з нас зареєструвався на спеціальному сайті, який дозволяє переміщати крапку на екрані планшету, а її рухи відображаються на великому екрані в передній частині кімнати. Отже, наші колективні думки можна побачити на тому екрані, і Деніель Річардсон збирається їх вивчати. Коли всі починають переміщати свої крапки, здається, на екрані з’явився рій збуджених бджіл.
Після кількох хвилин тренувань, дослідник ставить перше тестове запитання: “Ви коли-небудь поводилися нечесно на екзамені? Щоби відповісти “ні”, треба перемістити крапку ліворуч, для стверджувальної відповіді – праворуч”.
Image copyright
Getty
Чи змінюємо ми наші погляди в залежності від думки інших учасників групи?
Спочатку ми відповідаємо самостійно і не бачимо відповідей інших учасників, потім – в групі. Керівник експерименту намагається з’ясувати, чи відрізнятимуться наші самостійні відповіді від групових. Чи відповідаємо ми чесніше наодинці з самими собою? І чи змінюємо ми наші погляди в залежності від відповідей інших учасників?
Основний експеримент починається – Деніель Річардсон розпитує нас з приводу різних проблем. “Велика Британія повинна вийти з ЄС” – майже всі крапки вирушають ліворуч – “Ні”. “Страйки в лондонському метро треба офіційно заборонити”. Крапки деякий час безцільно рухаються на місці – здається, ми намагаємось визначити, якою буде більшість відповідей.
“Коли ви купуєте їжу для друзів, ви маєте право на більшу частку”. Загальний гомін обурення, і стрибок крапок ліворуч. Цікаво, скільки людей погодилося з би із цим, якби інші учасники не могли бачити їхню відповідь.
На жаль, про остаточні результати експерименту того вечора ми не дізнаємося, вони ляжуть в основу дисертації Деніеля Річардсон. Утім, науковець впевнений, що зрештою вони продемонструють колективний конформізм. Рішення, які люди ухвалюють у групі, зазвичай більш упереджені і менш розумні, ніж ті, які вони роблять самостійно.
“Коли люди взаємодіють, вони схильні погоджуватися з більшістю, в результаті чого вони роблять гірший вибір, – каже дослідник. – Вони діляться не інформацією, а упередженнями. Ми намагаємося з’ясувати, чому це так і зробити колективні рішення більш раціональними”.
Image copyright
Thinkstock
Рішення, які люди приймають у групі, зазвичай більш упереджені і менш розумні
Дослідження Деніеля Річардсона про конформізм спирається на солідну традицію в експериментальній психології, якій вже більше 60 років. У 1950 році Гарвардський психолог Соломон Аш продемонстрував, що люди часто погоджуються з думкою більшості, навіть тоді, коли вона вочевидь неправильна, і навіть коли суперечить їхній власній.
Кілька років пізніше Рід Тадденгем з Каліфорнійського університету виявив, що його студенти стверджуватимуть очевидні дурниці – приміром, що немовлята чоловічої статі мають тривалість життя 25 років, – коли вони вважають, що інші відповіли те ж саме.
Груповий конформізм різко контрастує з ефектом “мудрість багатьох”, який зазначає, що ідеї значної кількості людей разом дають більш точні відповіді та прогнози, ніж окрема думка однієї людини. Втім, так це відбувається тільки тоді, коли члени групи висловлюють свої судження незалежно один від одного. І чим більш різноманітна група, тим більш ефективним є результат. В однорідних групах, члени яких мають схожі індивідуальні риси, прагнення до єдності зазвичай переважає.
Image copyright
Thinrstock
Принцип “мозкового штурму” ефективний лише тоді, коли його учасники генерують ідеї наодинці, а потім обговорюють їх
Тому, коли Деніель Річардсон демонструє нам зображення косатки і питає, скільки, на нашу думку, важить істота, більш точну відповідь на запитання можна отримати, врахувавши наші припущення, зроблені наодинці, ніж коли ми разом пересуваємо крапки на екрані.
Це в теорії. Результати сьогоднішнього експерименту допоможуть пану Річардсону і його учням перевірити гіпотезу і більше дізнатися про те, як присутність інших людей змінює наше сприйняття реальності і пізнання. Наприкінці вчений змушує нас замислитись про вплив соціальних медіа:
“Ми вважаємо, що інтернет – це джерело інформації. Насправді, це джерело упереджень. Twitter і Facebook чудово сприяють обміну інформації, але вони також сприяють й обміну нашими стереотипами і упередженнями, що безперечно не робить нас розумнішими”.
оригінал цієї статті англійською мовою ви можете на сайті
BBC Future.
Comments
Leave a Reply
You must be logged in to post a comment.