Jan
2
Жахи сирійського ув’язнення в малюнках
Filed Under UA
Image copyright
Sami
Сирійський художник, якого звинуватили в активній підтримці опозиції і катували в ув’язненні, намалював пережите – і описав, як він збайдужів до смерті, коли в його камері, поруч з десятками таких само голих в’язнів, як він, складали штабелями трупи. Застерігаємо, що деяких читачів ця стаття може неприємно вразити.
Тут темно, холодно і жахливо смердить хворобами та смертю. У кімнату розміром три на чотири метри напхано майже 70 чоловіків – і це лише одна з сотень таких камер у сумнозвісних сирійських центрах для утримання. Чоловіки худі, голі і тремтять від страху. У них немає гідності. День у день їх оточують смерть і страх, допоки ці явища не починають сприйматися як норма.
“Вони приносили трупи з підвалу і складали перед нашими очима”, – пригадує художник, якого я називатиму Самі.
“Щодня з’являлося приблизно вісім нових трупів. Десь через тиждень я наважився наблизитись і прочитати номер на чолі у трупа. Це був номер 5530 – а ще через півтора місяці я побачив уже номер 5870”.
“Я до цього звик. У першу ніч, коли я побачив трупи і відчув їхній запах, мене так нудило і було так страшно, що я не міг заснути. Але пізніше ми могли навіть їсти просто поруч з трупами. Пам’ятаю, як, спираючись на мертве тіло, я думав: “Ну коли вже його приберуть, щоб мені було більше місця?”
Image copyright
Sami
Після початку сирійського повстання у 2011 році Самі арештовували двічі. Його злочин: те, що він походив з міста, релігійної течії та родини, які повстали проти президента Башара Асада.
“Коли мене уперше затримали, я мав довге кучеряве волосся. Такий сучасний стиль був для уряду достатнім доказом того, що я – учасник координаційних комітетів, які організовували протести. Працівник служби безпеки приволік мене за волосся і доповів: “Ми зловили одного з координаторів, пане начальнику!” – розповів мені Самі.
“Мене схопили, коли я йшов на роботу. Накинули на голову мішок і заштовхали у машину. Не знаю, куди мене відвезли, але я опинився в якомусь коридорі, з руками, зв’язаними дротом. Мене жорстоко побили, а тоді відвезли до центру утримання під вартою. Я стікав кров’ю, у мене були переламані кістки і пошкоджені вуха, так що я погано чув. Це місце – дантівське пекло. Весь час вас або катують, або ви чуєте крики тих, кого катують. Мене тримали у підвалі, можливо, десь на сьомому підземному рівні”.
Image copyright
Sami
Друге ув’язнення пройшло для Самі ще гірше. Він провів в описаній вище камері три місяці, перш ніж його справу скерували до антитерористичного суду, згідно з антитерористичним законом, який ухвалили в 2012 році. Його звинуватили в підбурюванні терористичних настроїв та створенні загрози для держбезпеки. В очікуванні суду він пробув дев’ять місяців у тюрмі.
Врешті-решт, йому вдалося відкупитися від суду. Він заплатив хабар у майже 15 тисяч доларів, щоб вийти з в’язниці, а потім виїхати з країни.
“Спочатку рідні знаходять і підкуповують ключового працівника центру для утримання, який допоможе вам залишися в живих, – розповідає він. – Потім вони платять, щоб вас перевели з цього центру до тюрми, звідки вас уже можуть перенаправити до антитерористичного суду”.
В його дружини Фідаа (ім’я змінене) було складне завдання: знайти, кому треба дати хабара. Три тисячі доларів пішло тільки на те, щоб дізнатися, де тримають Самі.
Потім вона мусила заплатити, щоб Самі припинили катувати. Один з тих, хто пообіцяв їй подбати за звільнення Самі, через тиждень безслідно щез, тож їй довелося шукати когось іншого, хто б їй допоміг.
Потім одного дня їй зателефонував родич і сказав, що насправді Самі тримають в іншому місці.
“Це мене невимовно злякало, – каже вона. – Здавалося, що я втратила його слід і вже ніколи не знайду. Наступні 18 днів я була сама не своя, аж поки не вдалося встановити, де він”.
Знадобились додаткові хабарі, щоб його направили до антитерористичного суду. На цьому етапі один з її контактів влаштував їм зустріч.
“Його покликали на ім’я”, – пригадує Фідаа.
“Хтось зайшов у кімнату. Я не повірила власним очам. Це був якийсь інший чоловік – одна третина від його колишньої ваги. І лише коли він побіг мені назустріч, я усвідомила: це справді Самі”.
“Він наблизився, але нас розділяла скляна перегородка. Він так хотів мене поцілувати, торкнутися моєї руки. Я не знала, плакати чи сміятись”.
Image copyright
Sami
Але до розв’язки лишалося ще дев’ять місяців. За цей час Фідаа 38 разів ризикувала життям, відвідуючи чоловіка у тюрмі Адра.
“Дорога, що туди веде, жахлива сама по собі, – каже вона. – Увесь той район лежить у руїнах. Хочеться плакати, але плакати не виходило. Це був якийсь скелет, а не місто. Треба було їхати машиною дуже швидко, бо казали, що там є снайпери. Під час візиту до ув’язненого, можна було загинути самому”.
Самі втратив 40 рідних – всі вони загинули від режиму. Він двічі переїжджав у межах Сирії, шукаючи, де їм з дружиною та дочкою буде безпечно. Його власний будинок у передмісті Дамаска та інший будинок близьких родичів спалили дотла урядові війська.
Перед другим терміном ув’язнення він майже два роки пересувався Дамаском лише пішки, а не на машині, щоб його не схопили на якомусь з пропускних пунктів.
Сирійський уряд стверджує, що бореться з тероризмом, але Самі запевняє, що не зустрів у центрі для затриманих жодного терориста.
“Я не бачив там ісламістів, джихадистів чи радикалів. Там були лише звичайні сирійці, – каже він. – Ясна річ, майже всі вони були сунітами”.
За його словами, до одних в’язнів ставились гірше, а до інших – краще.
Image copyright
Sami
“Вони уважно вас оглядають і визначають, яким буде їхнє ставлення. Містяни, які мають гроші, користуються більшою прихильністю, ніж ті, хто походить з бідних сільських районів. Чим більше у вас грошей та зв’язків, тим менше вас катують”.
Багато хто стверджує, що таке ставлення приводить молодих сунітів до лав радикалів-ісламістів – хоча, за словами Самі, особисто він ніколи не зустрічав у Сирії жодних ісламістів.
Небезпеку для нього створював виключно уряд Асада, і цей уряд врешті-решт змусив його виїхати з країни.
Він з дружиною та дочкою зараз в Європі, де Самі намагається віднайти душевний спокій після пережитих випробувань.
“Я намагаюсь подолати страхи, малюючи або граючи на музичних інструментах, – каже він. – Тільки так я знаходжу силу жити далі”.
Comments
Leave a Reply
You must be logged in to post a comment.