Dec
3
Туреччина і Україна: більше дружби через море?
Filed Under UA
Image copyright
Turkish Naval Forces
Турецькі підводні човни у Стамбулі
У відносинах Туреччини і Росії криза. Чи отримала Україна шанс стати ближчою до свого чорноморського сусіда на півдні?
З території анексованого Росією Криму до Туреччини в останній рейс відійшов паром, який має забрати вантажівки, що застрягли на турецькому березі.
Теплохід “Варяг”, який перетинав Чорне море, щоб завантажитись товарами і повернутись до Севастополя, декілька місяців забезпечував єдиний регулярний морський рейс до турецького берега.
Однак після того, як ракета з турецького винищувача збила російський Су-24 через, як твердять в Анкарі, порушення повітряного простору, цей напрямок для Криму одразу потрапив під заборону російської влади.
Чорноморський регіон ще сильніше затягнув зашморг ворожості і недовіри.
Туреччина хотіла дружити з усіма
Туреччина до російської анексії Кримського півострова активно демонструвала готовність до співпраці і колективної безпеки. Країна, яка має сильний військовий флот і домінуюче розташування на важливих чорноморських протоках, ініціювала декілька постійних військово-морських операцій, до яких щорічно залучались країни Чорного моря.
Це, перш за все, операції “Чорноморська гармонія” і “Блексіфор”.
Image copyright
Turkish Naval Forces
Турецькі ВМС активно вели декілька міжнародних операцій
До анексії Криму ці військові проекти, що мали запобігати поширенню тероризму, контрабандних перевезень зброї, працювали вдало. Впродовж багатьох років військові кораблі учасників “Блексіфор” здійснювали спільні морські походи, тренування, відвідували порти кожної з країн.
Однак російсько-грузинська війна 2008 року посіяла недовіру серед учасників. Грузини не могли робити вигляд, ніби можуть продовжувати співпрацювати з росіянами. А росіяни через державні ЗМІ прославляти дії свого флоту у “війні з агресором”.
Після анексії Криму у 2014 році вже Україна засумнівалась, що може продовжувати брати участь в щорічних операціях “Блексіфор”. У складі учасників Україна залишилась поки що лише формально.
Схожі трансформації відбуваються з іншою операцією під назвою “Чорноморська гармонія”.
Туреччина намагалася створити у Чорному морі режим стабільності. Однак плани зберегти вигідні для себе зв’язки з Росією призвели до того, що Туреччина інколи сама виглядала як порушник режиму західних санкцій.
Однак тепер паром з Севастополя відійшов у останній, як каже влада анексованого Криму, рейс.
Теплохід “Варяг”, сказав губернатор Севастополя Сергій Міняйло, повіз назад до Туреччини товар, який не встигли продати на півострові, його знову “замитнили” для рейсу у зворотному напрямку.
Шанс замінити Росію?
В тому, що відносини Росії і Туреччини псуються, багато хто вбачає шанс для України. Однак замінити Росію як головного партнера у регіоні, Україні складно. Адже російсько-турецькі інтереси є у таких глобальних проектах як газопровід “Турецький потік” і великих обсягах торгівлі між країнами.
Мурат Єшильташ, представник Фонду політичних, економічних і соціальних досліджень SETA у Анкарі сказав ВВС Україна, що раніше відносини між Україною та Туреччиною були добрими, але “відносно”.
“А от відносини Росії і Туреччини до кризи були дуже добрими. Думаю, Туреччина усіляко намагалася відділити відносини з Росією від відносин із Заходом. Туреччина мала міцні економічні і політичні зв’язки з Росією. Але зараз інша ситуація. Росія діє агресивно”, – вважає турецький експерт.
Директор розташованого у Києві Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос каже, що зовсім недавно у Туреччини “був дуже великий недолік, бо вона керувалась гаслом “спочатку Росія”.
Попри те, що Туреччина виступала за територіальну цілісність України, між країнами “були непорозуміння через те, що Туреччина не приєдналася до санкцій і продовжувала постачати в Росію продовольство, забезпечувала транспортне сполучення з окупованим Кримом. Але зараз між Україною та Туреччиною непорозумінь немає”, – каже український експерт.
Мурат Єшильташ прогнозує, що зараз Туреччина “зміцнюватиме стосунки із Заходом, а Україна буде частиною цього процесу”,
Ігор Семиволос звертає увагу, що у військовому сенсі “Туреччина є членом НАТО, тому Україна не може бути їй настільки ж близьким союзником”.
Представник турецького фонду SETA каже, що якщо Росія “продовжуватиме агресивну політику стосовно Туреччини, то Туреччина шукатиме баланс, використовуючи інші країни. Та якою буде політика Росії наступного тижня, наступного місяця, ми не знаємо”, – каже турецький експерт.
Директор українського Центру близькосхідних досліджень звертає увагу на те, що через події останніх років чорноморський регіон не об’єднує країни.
“Так, був невеликий період, умовно до 2008 року – початку російсько-грузинської війни, коли про чорноморський регіон можна було говорити як про зону розвитку”, – уточнює пан Семиволос.
“Думаю, що військово-морський аспект співпраці для України був би цікавим, зважаючи на потужність турецького військового флоту”, – каже український експерт.
“Туреччина хотіла б бачити чорноморський регіон частиною простору стабільності”, – додає пан Єшильташ.
Image copyright
Reuters
Російські військові кораблі змушені просити дозвіл на проходження через чорноморські протоки
Турецький флот і чорноморські протоки
Спільні військові навчання, які дають змогу вчитися боротьбі з противником на морі, – це та можливість, яку сьогодні дає Туреччина.
Про це на умовах анонімності розповів один з офіцерів ВМС України, які під тиском російських військових у 2014 році перебазувалися з Криму до Одеси.
На нещодавніх навчаннях у Румунії “Морський щит-2015” турецька субмарина S-347 TCG Atılay зображала ворога, за яким “полювали” надводні кораблі.
Активну участь, за словами співрозмовника, Туреччина брала і у міжнародних навчаннях “Сі Бриз-2015”, які проводила Україна разом з США. Туреччина має підводні човни, які в Чорному морі є помітною противагою для Росії, котра своєю чергою намагається швидко модернізувати свій флот.
Туреччина також контролює судноплавство через чорноморські протоки. І хоча в мирний час за конвенцією Монтре формально турецька сторона не може завадити проходженню кораблів та суден, у випадку загрози чи війни цей контроль стає вирішальним.
Російські кораблі та допоміжні судна постійно проходять через ці протоки, прямуючи до Тартуса у Сирії. Коли Кремль заявляє про те, що крейсер “Москва” прикриватиме російський контингент у Сирії від повітряних атак, це також означає, що корабель має пройти протоками, які контролює Туреччина.
Україна, Росія і Туреччина у чорноморському регіону є сусідами. Тому все, що відбувається між країнами, пов’язане в тому числі й з морськими шляхами. І проблема безпеки тут не буде другорядною.
Comments
Leave a Reply
You must be logged in to post a comment.