Nov
19
Чи повертається РФ в міжнародну спільноту?
Filed Under UA
Image copyright
Reuters
Виступаючи на саміті АТЕС у столиці Філіппін, президент США Барак Обама закликав Росію переглянути свої дії в Сирії, назвавши при цьому Володимира Путіна конструктивним партнером.
Французький президент Франсуа Олланд також напередодні обговорив із паном Путіним перспективи боротьби з міжнародним тероризмом.
Сторони домовилися налагодити тісніші контакти між військовими відомствами і спецслужбами своїх країн під час операцій у Сирії.
У Росії багато коментаторів вже заговорили про те, що період міжнародної ізоляції Москви підійшов до кінця, західні санкції ось-ось знімуть, а події в Україні відійдуть на другий план.
Яка ймовірність такого розвитку подій?
Ведучий передачі “Пятый этаж” Російської служби Бі-Бі-Сі Михайло Смотряєв розмовляє з політологом Миколою Петровим і економістом Олексієм Байєром.
Завантажити подкаст передачі “П’ятий поверх” можна
тут.
Михайло Смотряєв: Американські газети пишуть, що Вашингтон тепер дивиться на Путіна зовсім іншими очима.
О. Б.: Я б не сказав, що Путіна полюбили в американському істеблішменті, але Україна справді відійшла на другий план після жахливих терактів у Парижі. Але навряд чи хтось забув ремарку Меркель про те, що Путін живе в альтернативній реальності. Якщо Путін простягає руку допомоги, йому можна довірити. Але Україна залишається найважливішим питанням у відносинах між США і Москвою, і санкції залишаються.
М. С.: На події такого роду в Кремлі розраховували чи це чиста імпровізація?
М. П.: Події в Парижі допомогли у розв’язанні низки проблем, не тільки зовнішньополітичних, але й внутрішньополітичних. Можна говорити, що Україна вже навіть не на другому, а на третьому плані після міграційної кризи і боротьби з тероризмом. Якщо навіть це не сприяло виходу Росії з зовнішньополітичної ізоляції, то може цьому сприяти.
М. С.: На саміті двадцятки Путін заявив, що готовий реструктуризувати український борг без зобов’язань із боку Європи щодо зняття санкцій, але за умови міжнародних гарантій забезпечення. І практично одночасно пішла заява про початок продуктового ембарго. Перше – для зовнішнього вжитку, друге – для внутрішнього. А просто приєднатися до коаліції було б недостатньо?
М. П.: Я б остерігся розцінювати це як жест доброї волі. Це був натяк на те, що якщо західні партнери настільки впевнені в платоспроможності України в майбутньому, то нехай нам це гарантують. Росія позиціонує себе як країну, до якої інші будуть приєднуватися, а не вона до них. Жодного позитивного зрушення у відносинах з Україною не сталося, навряд чи цього можна чекати. У Києві великого інтересу до розв’язання ситуації немає.
М. С.: У повному обсязі Росія не зможе зайняти те місце, яке вона займала до початку 2014 року, без розв’язання питань про невизнані республіки та Крим. Чи можна говорити, що є певний союз між Вашингтоном і Москвою, і наскільки він довгостроковий?
О. Б.: Це буде залежати від того, як розвиватимуться події в Сирії. Але, звичайно, це не антигітлерівська коаліція, бо ситуація інша, і російська допомога не життєво необхідна. Скільки це буде тривати, ми побачимо, але на великі зрушення чекати немає сенсу.
М. С.: А в Кремлі розуміють, що війна з міжнародним тероризмом – це одне, а визнання Криму – зовсім інше?
М. П.: Думаю, так. Навряд чи Захід визнає приєднання Криму, як не визнає і того, що відбулося з Абхазією і Південною Осетією. Але одна справа – не визнавати цього юридично, а інше – не підтримувати через це стосунки. Другого вже і зараз немає повною мірою. І ми скоро побачимо, що у відповідь на якісь символічні кроки на сході України будуть слабшати санкції, що власне і потрібно – взаємовигідна співпраця, а не любов.
М. С.: Після грузинських подій Росію не виганяли з вісімки, з Путіним віталися за руку. Зараз ситуація інша, США і Британії, може, і хотілося б у якомусь обсязі відновити відносини з Росією, щоб залучити її до розв’язання близькосхідної кризи, та це не так легко зробити. Коли впродовж півтора року Росію представляли майже як Північну Корею, відіграти назад дуже складно. А вибори в Америці – ось-ось.
О. Б.: В американських виборах Росія не дуже важлива. У Грузії була ситуація з меншинами, які утискали, і Росія не захопила цих територій, не приєднала їх до себе, тільки визнала. Україна – певний прецедент перегляду кордонів у Європі і розширення однієї країни за рахунок іншої. Але дипломатичні відносини з Росією підтримувати будуть. Росія сьогодні дуже слабка і слабшає на очах. Вона могла запропонувати тільки нафту і купівлю західних товарів широкого вжитку. Сьогодні ринок дедалі меншає, і Росія біднішає.
М. С.: Але коаліція з вдячністю прийме допомогу Росії, хоча про приєднання не йдеться. Тут цікава заява Пєскова – мовляв, мова не йде про те, що Росія готова почати сухопутну операцію. З чого можна зробити висновок, що такий варіант розглядається – від допомоги такого роду Захід точно не відмовиться. Наскільки це імовірний сценарій?
М. П.: Хотілося б вірити, що цього не станеться, хоча деякі експерти вважають, що так може були. Великі політичні переваги Путін вже отримав, тепер їх треба максимально швидко капіталізувати, а завдання перемогти і не ставилося. Зараз треба виторгувати можливість для Асада брати участь у виборах, і це можуть подати як велику дипломатичну і військову перемога Кремля. Ціна – загибель пасажирів авіалайнера – на тлі терактів в Парижі вже так гостро не сприймається.
Важливий момент полягає в тому, що тут позиції США та Європи відрізняються. США не мають тісних економічних відносин із Росією, вони можуть твердіше стояти за санкції. Але економічна роль Росії у світі невелика. Її роль визначається розмірами, наявністю кордонів у найрізноманітніших регіонах, зокрема важливих.
М. С.: Але перемога виражалася б у скасуванні санкцій або їх серйозному ослабленні. Але західні експерти сходяться на тому, що, хай би що сталося, навіть якщо російські сухопутні частини висадяться в Сирії, говорити про пом’якшення санкцій почнуть не раніше, ніж через півроку.
О. Б.: Я думаю, що з боку США нічого серйозного статися не може. До нової адміністрації, яка розроблятиме свою політику, все залишиться на тому ж рівні. Експерти також розуміють, що мусульманський радикалізм не зупиниться, коли ІД знищать. Його викликали соціальні проблеми арабського сходу, а не ІД.
М. С.: Якщо в наступній адміністрації ніхто займатися переглядом режиму санкції не буде, то масштаб перемоги Кремля звужується. За нинішніх цін на нафту не можуть через півроку-рік початися серйозні соціальні хвилювання?
Image copyright
Getty
Економіці Росії більше шкодить падіння цін на нафту, а не санкції, кажуть експерти
М. П.: Ні, бо немає серйозних гравців, зокрема й на Заході, які були б зацікавлені у подібному сценарії. Санкції необов’язково юридично і публічно скасовувати, досить змінити жорсткість контролю їх реалізації. А по-друге – в Росії Путіна сприймають як переможця. Це дає йому більше можливостей для маневру.
М. С.: А якщо в Москві відбудеться щось аналогічне Парижу?
М. П.: Поки, незважаючи на авіакатастрофу, події розвивалися швидше відповідно до позитивних очікувань Кремля. Але якщо щось таке станеться, це буде сприйнято як страждання від спільного ворога і основа для об’єднання. Вже сьогодні бойові дії в Сирії сприймаються як відповідь на ті жахи, що сталися з російськими громадянами.
М. С.: Наскільки Захід зацікавлений у тому, щоб запобігти розвитку в Росії найбільш неблагополучних сценаріїв?
О. Б.: Такий сценарій нікого не цікавить, але якщо це відбудеться, то відбудеться знизу. Захід не буде демократизувати режим у Росії, бо ще незрозуміло, які це може мати наслідки. Санкції не мають великого значення для російської економіки. Вона різко йде вниз в результаті падіння цін на нафту і втрати ринків.
М. С.: Ну, можна домовитися з саудитами чи не знімати санкції з Ірану, щоб його нафта не пішла на ринок.
О. Б.: Саудівська Аравія так само не контролює ціни на нафту, як і Росія.
Comments
Leave a Reply
You must be logged in to post a comment.