Nov
10
10 листопада. Пам’ятні дати
Filed Under UA
Щороку 10 листопада відзначається Всесвітній день науки в ім’я миру та розвитку, проголошений Генеральною конференцією ЮНЕСКО в 2001 році.
Цей захід, який відзначається в усьому світі, покликаний нагадати про зобов’язання, взяті на Всесвітній конференції з науки ЮНЕСКО-МСНС (Будапешт, 1999). Мета Дня – поновлення національних, а також міжнародних зобов’язань у царині науки в ім’я миру і розвитку, а також намір підкреслити відповідальне ставлення науки на благо суспільства. Всесвітній день науки в ім’я миру і развитку також спрямований на підвищення рівня інформованості громадськості щодо важливості науки та ліквідації розриву між наукою і суспільством. Тема цьогорічного дня – «Наука на службі сталого майбутнього».
Православні християни вшановують пам’ять святої Параскеви П’ятниці – християнської мучениці доби Діоклетіанових гонінь. Варто зауважити, що культ Параскеви П’ятниці надзвичайно древній і сягає дохристиянських часів, але згодом відбулось своєрідне поєднання язичницького вірування з християнським. У давнину цього дня жінки приносили до церкви прядиво. Звідси й інші назви святої П’ятниці – Параскева-лляниця, або Параскева-конопляниця. На Покутті перед святою П’ятницею молодиці та дівчата виходили на вулицю, показували одна одній прядиво, пряжу. Особливо старалися похвалитися своєю роботою перед парубками і майбутніми свекрухами. Святу Параскеву П’ятницю називали «баб’ячою святою» і в цей день було суворо заборонено шити і прясти. За українським повір’ям, Параскева П’ятниця ходить поколота голками і понівечена веретенами через те, що нечестиві жінки шиють і прядуть у присвячені їй дні. Крім того, у п’ятницю треба було дотримуватися посту, адже саме в п’ятницю розіп’яли Христа. Українці вірили, що той, хто не дотримується посту по п’ятницях, може втопитися (тут можна згадати старого Кайдаша з саги про сім’ю Кайдашів Івана Нечуя-Левицького). На іконах Параскеву П’ятницю зазвичай зображали суворою подвижницею, високого росту, з сяючим вінком на голові та свічкою або хрестом у руці. Вшановують мученицю також серби (Света Петка) і болгари. Цікаво, що, навіть, у таджиків є подібна свята, щоправда зветься вона Бібі-Сешанбі («Пані Вівторок»); можна також згадати грецьких мойр, які прядуть пряжу долі, ісландських норн і хеттських ткаль.
Події дня:
130 років тому (1885) були проведені випробування першого у світі мотоцикла з двигуном внутрішнього згоряння, створеного німецьким винахідником Г. Даймлером.
Ювілеї дня:
135 років від дня народження Джейкоба Епстайна (1880-1959), американського скульптора. З 1902 року жив у Парижі, з 1905 – у Лондоні. Був близький до символізму, особливо у ранній період творчості. Створював релігійні й алегоричні композиції, у яких йому вдалося досягти гостродраматичної напруженості образів («Мадонна з немовлям», 1952, монастир Холі Чайлд, Лондон; «Перемога Святого Михаїла над Дияволом», 1958, Бірмінгем і Ковентрі, Кафедральний собор); автор скульптурних портретів-бюстів видатних діячів політики, науки і мистецтва: Ієгуді Мєнухіна, Вінстона Черчілля, Джозефа Конрада, Джорджа Бернарда Шоу та ін.
90 років від дня народження Річарда Бартона (Річард Волтер Дженкінз; 1925–1984), англійського актора театру й кіно. Знімався у фільмах «Озирнись у гніві», «Найдовший день», «Клеопатра», «Ніч ігуани», «Хто боїться Вірджинію Вульф?» (премія ВАFТА, 1967), «Комедіанти», «Приборкання норовливої». Річард Бартон народився в родині уельських шахтарів. Він був дванадцятим з тринадцяти дітей. Мати померла, коли йому ледве виповнилося два роки. Батько не мав ані часу, ні сил займатися дітьми, тому вони виховувались на вулиці. Щоправда, конкурентом вулиці для Річарда стала література. Як згадував актор, він з дитинства зачитувався Шекспіром і мріяв стати театральним актором. Ще в школі брав активну участь у різних постановках і театральних гуртках, а вчителі, бачачи заповзятість і талант хлопця, всіляко тому сприяли. Та й свій сценічний псевдонім Річард запозичив у шкільного вчителя Філіппа Бартона. Під час війни Річард Бартон був штурманом Королівських ВПС. На театральній сцені дебютував у 1943 році, у кіно – 1948. Виступав на радіо, читав п’єси, вірші. У нього був глибокий, сильний, але водночас м’який голос. У 26 років він вже був актором відомого на всю Британію Меморіального Шекспірівського театру в Стретфорді-на-Ейвоні. Невдовзі його запрошують на Бродвей, де він з успіхом грає в сучасних постановках. У 1960 році за роль короля Артура у бродвейському мюзиклі «Камелот» Річард Бартон одержує престижну премію «Тоні». Його помічають і запрошують до Голлівуда. За зіграні кіноролі Бартон 7 разів номінувався на «Оскар», але жодного разу не отримав нагороду. У 1962 році британський актор на знімальному майданчику «Клеопатри» знайомиться з Елізабет Тейлор. Їхній екранний і життєвий союз тривав майже 13 років (щоправда з перервами). Саме ця зіркова пара відкрила еру папарацці. «Ліз і Дік» були новим голлівудським брендом. Вони двічі розлучалися і двічі брали шлюб. Їхній спільний заробіток у 60-х роках складав понад 200 мільйонів доларів на рік. Для своєї «любої скалочки Ліз» Бартон купував найрозкішніші коштовності, буквально перехоплюючи їх у Онассіса, або чоловіка Софі Лорен Карло Понті. З 1970 року кар’єра Річарда Бартона пішла на спад, він став все частіше заглядати до чарки. Ім’я Річарда Бартона не забуте й сьогодні, але згадується воно переважно у зв’язку з Елізабет Тейлор. Жіночі глянцеві журнали час від часу вкотре переповідають історію бурхливих стосунків Ліз і Діка. Але для британців Річард Бартон залишається, передусім, одним із кращих театральних акторів ХХ століття.
Роковини смерті:
246 років тому пішов з життя Іван Петрович Котляревський (1769-1838), український письменник, театральний і громадський діяч, перший класик нової української літератури. Автор поеми «Енеїда», п’єс «Наталка Полтавка» і «Москаль-чарівник». Михайло Коцюбинський, характеризуючи роль І. П. Котляревського в розвитку української культури, підкреслив, що «занедбане й закинуте під сільську стріху слово, мов фенікс з попелу, воскресло знову… і голосно залунало по широких світах». Творчість Котляревського високо цінував Тарас Григорович Шевченко. Поет в 1838 написав вірш «На вічну пам’ять Котляревському», в якому підносив Котляревського, як національного співця та прославляв як творця безсмертної «Енеїди».
5 років з дня смерті Діно Де Лаурентіса (1919-2010), легендарного італійського кінопродюсера, однієї з ключових постатей післявоєнного кінематографа. Співробітничав з найвідомішими кінорежисерами ХХ століття – Федеріко Фелліні, Лукіно Вісконті, П’єром Паоло Пазоліні, Інгмаром Бергманом, Мікеланджело Антоніоні, Ж.аном-Люком Годаром, Мілошем Форманом, Девідом Лінчем. У США продюсував знамениті трилери і блокбастери: «Серпіко», «Три дні Кондора», «Кінг-Конг», керував екранізацією багатьох романів Стівена Кінга. Загалом спродюсував понад 150 американських і європейських фільмів, брав участь у виробництві майже 500 фільмів. Він заробляв мільйони на малобюджетних шедеврах і розорювався дощенту на пафосних блокбастерах, стояв біля витоків італійського неореалізму і вливав чималі кошти в голлівудський кінематограф. Лаурентіс мав надзвичайний талант знаходити великі гроші й направляти їх куди треба. Він товаришував з сицилійськими бізнесменами з сумнівною репутацією і темним минулим, і респектабельними нью-йоркськими банкірами, з лівими і правими, навіть з російськими комуністами, здійснивши на початку 70-х років декілька спільних проектів у Радянському Союзі («Ватерлоо» Бондарчука і «Неймовірні пригоди італійців у Росії» Рязанова). «Діно трохи… трохи наївний. Він інколи не знає й сам куди вплутується, але справа в тому, що до нього нічого не липне…», – сказав про Лаурентіса один із його друзів. І дійсно: декого з кінопродюсерів не оминула судова тяганина та обвинувачення у зв’язках з мафією. Діно Де Лаурентіс щасливо уник цієї сумної долі, натомість у 2001 році, на церемонії вручення Оскара він отримав премію Ірвіна Тальберга – найпрестижнішу в світі нагороду продюсеру.
Comments
Leave a Reply
You must be logged in to post a comment.