Jul
25
2077777
[authors] =>
[pbracket_id] => 0
[free] => 1
[origfile] =>
[dumped] => 0
[title] => , , ?
[keywords] =>
[md5] =>
[fotofile] =>
[fototext] =>
[fotourl] =>
[textfile] =>
[fotoalt] =>
[text] =>
35 , , –
… 1980-. 25 . . – – . , . , , , , : …
, , , , .
, 70-, 80- , . , , , . , , , – .
, , , , – , , . 70-, , , 50-60 . , 140 , .
: – , . – , , – , , , , , , .
! , – , , .
, – ? , , , . : , , , . ? , . .
, , ? , – …, . , , -, – – , , . , , , , , … , , , , , .
, , , , , , , , , ? , .
, 75-, , – , , . , , , . , . , , . – . – .
– . , – …
, , , , , , ?
– , . 2007 , , , , . , , – . – . – . – : , . , – … , , .
– , , – , . , , , , , -, , , ?
, : .
!
, .
[weight] => 0
[status] => 1
[date] => 1437807600
[annons] =>
35 , , –
[alias] => pro_dergavu_opuhlu_vid_snu_shcho_skazav_bi_u_pisni_visotskiy_2077777
[first_in_block] => 0
[category_id] => 0
[location] => 0
[image] =>
[created] => 1437657299
[meta_status] => 1
[meta_title] => , , ?
[meta_keywords] =>
[meta_description] => 35 , , –
[path_image] =>
[comments] => 5
[price] => 0.00
[number_asop] => 0
[old_id] => 0
[old_dmp] => 0
[first_in_block_comments] => 0
[first_in_block_week] => 0
[publication_date] => 0
[old2_id] => 0
[first_in_block_emphasis] => 0
[product_id] => Array
(
[0] => stdClass Object
(
[id] => 8161125
[news_id] => 2077777
[series_id] => 0
[mtime] => 00:00:00
[sdate] => 0000-00-00
[date] => 0
[product_id] => 76
[free] => 1
[publication_date] => 0
)
)
[link] => pro_dergavu_opuhlu_vid_snu_shcho_skazav_bi_u_pisni_visotskiy_2077777
[images_] => Array
(
[0] => Array
(
[id] => 145895
[news_id] => 2077777
[title] =>
[link] =>
[image] => 9a2c9c65fc47a1dd4650bda2eaec0eb1.jpg
[path] => files/news/ukr/images/382/189/
[author] =>
[authorLink] =>
[weight] => -20
[data] => a:28:{s:8:”type_1_x”;i:17;s:8:”type_1_y”;i:0;s:8:”type_1_h”;i:125;s:8:”type_1_w”;i:168;s:8:”type_2_x”;i:11;s:8:”type_2_y”;i:0;s:8:”type_2_h”;i:125;s:8:”type_2_w”;i:167;s:8:”type_3_x”;i:13;s:8:”type_3_y”;i:0;s:8:”type_3_h”;i:125;s:8:”type_3_w”;i:169;s:8:”type_4_x”;i:12;s:8:”type_4_y”;i:0;s:8:”type_4_h”;i:125;s:8:”type_4_w”;i:166;s:8:”type_5_x”;i:0;s:8:”type_5_y”;i:0;s:8:”type_5_h”;i:0;s:8:”type_5_w”;i:0;s:8:”type_6_x”;i:36;s:8:”type_6_y”;i:0;s:8:”type_6_h”;i:125;s:8:”type_6_w”;i:125;s:8:”type_7_x”;i:41;s:8:”type_7_y”;i:0;s:8:”type_7_h”;i:125;s:8:”type_7_w”;i:101;}
[alt] => , , ?
[author_id] => 0
[authors] =>
)
)
[photo] => Array
(
[0] => Array
(
[id] => 145895
[news_id] => 2077777
[title] =>
[link] =>
[image] => 9a2c9c65fc47a1dd4650bda2eaec0eb1.jpg
[path] => files/news/ukr/images/382/189/
[author] =>
[authorLink] =>
[weight] => -20
[data] => a:28:{s:8:”type_1_x”;i:17;s:8:”type_1_y”;i:0;s:8:”type_1_h”;i:125;s:8:”type_1_w”;i:168;s:8:”type_2_x”;i:11;s:8:”type_2_y”;i:0;s:8:”type_2_h”;i:125;s:8:”type_2_w”;i:167;s:8:”type_3_x”;i:13;s:8:”type_3_y”;i:0;s:8:”type_3_h”;i:125;s:8:”type_3_w”;i:169;s:8:”type_4_x”;i:12;s:8:”type_4_y”;i:0;s:8:”type_4_h”;i:125;s:8:”type_4_w”;i:166;s:8:”type_5_x”;i:0;s:8:”type_5_y”;i:0;s:8:”type_5_h”;i:0;s:8:”type_5_w”;i:0;s:8:”type_6_x”;i:36;s:8:”type_6_y”;i:0;s:8:”type_6_h”;i:125;s:8:”type_6_w”;i:125;s:8:”type_7_x”;i:41;s:8:”type_7_y”;i:0;s:8:”type_7_h”;i:125;s:8:”type_7_w”;i:101;}
[alt] => , , ?
[author_id] => 0
[authors] =>
[images] =>
[big_image_link] => /files/news/ukr/images/382/189/9a2c9c65fc47a1dd4650bda2eaec0eb1.jpg
[mini_image_link] => /files/news/ukr/images/382/189/mini_9a2c9c65fc47a1dd4650bda2eaec0eb1.jpg
)
)
[day] => 25.07.2015
[time] => 10:00
[tags] => Array
(
[1] => Array
(
[title] =>
[item] => Array
(
[visotskiy] => Array
(
[links] =>
)
)
)
)
[print_url] => ukr/news/print/pro_dergavu_opuhlu_vid_snu_shcho_skazav_bi_u_pisni_visotskiy_2077777
[download_url] => ukr/news/download/pro_dergavu_opuhlu_vid_snu_shcho_skazav_bi_u_pisni_visotskiy_2077777
[topic_news] =>
[list_comments] =>
[user] => Array
(
[login] =>
)
[subscribe] =>
)
–>
-
Володимир Висоцький
35 років тому зупинилися серце актора, співака, поета-барда і просто людини з особистою життєвою позицією
…Літо 1980-го. 25 липня. З батьком ріжемо дрова. Поруч – на ще непорізаних колодах – увімкнена «Спідола». Радіостанція «Маяк» передавала бадьорі новини, присвячені перебігу Московської Олімпіади. І насамкінець, коротко, без коментарів, якось так безпристрасно, прозвучав голос диктора: «Сегодня утром умер Владимир Высоцкий»…
І водночас застигла раптом у моїх і батькових руках пилка, зігнулась, десь там всередині дерев’яного серця, з якого висипалась на землю тирса, наче пісок із розбитого скляного пісочного годинника.
Тоді, наприкінці 70-х, на початку у 80-х Володимир Висоцький був саме тим співаком, якого слухали усі. Його надривний, хриплий голос притягував, спонукав вслухатися у рядки пісні, викликав щораз непідробні емоції. Щасливчиками були ті підлітки, котрі мали не тільки гнучкі вінілові платівки із журналу «Кругозор», де були записані пісні Висоцького із кінофільму «Вертикаль», але й володіли бобінами із писаними-переписаними піснями кумира.
Зрештою, пригадую, щоб купити магнітофон, передусім, «щоб слухати Висоцького» а ще – «Бітлів», мені, тоді старшокласнику доводилось переносити вантаж із кількох товарних вагонів. Була така практика у ті далекі 70-ті, коли задля кількох десятків «кавалєрських карбованців», хлопці розвантажували вагони, за що отримували по 50-60 крб. Як зараз бачу отой «вагонний» магнітофон «Дайна», за 140 карбованців, куплений за розвантаження залізничних вагонів із старшим братом.
Крутиться бобіна і з динаміків лине знайомий голос: «А у города Пекина ходят-бродят хунвейнбины», іронічні рядки із пісні «Письмо робочих тамбовського завода китайським руководителям». Або ж – «Город уши заткнул» чи «Тот, кто раньше с нею был», а ще – «Кони мой привередливые», «За меня невеста отрыдает чесно», «Песня про командировку», «Всего лишь час дают на артобстрел», «Штрафные батальоны», «Нет меня, я покинул Россию».
Та що там говорити! З ровесниками ми тоді знали напам’ять десятки пісень свого кумира, які наспівували усюди – вдома, на шкільних перервах, в туристичних походах.
І нині, через вже не одне десятиліття після «ери Висоцького» задаю собі запитання – чому він став таким близьким мільйонам людей у велетенській державі? Напевно тому, що співав про те, що було зрозуміле і наболіле отим мільйонам, одиниці з яких могли вільно висловити у такій пісенній формі думку загалу. Колись вдало про цей феномен сказав Валентин Гафт: «И пусть по радио твердят, что умер Джо Дассен, И пусть молчат, что умер наш Высоцкий. Что нам Дассен? О чем он пел, не знаем мы совсем. Высоцкий пел о жизни нашей скотской.»
Зараз мені дуже цікаво, про що би заспівав Володимир Семенович, як би був живий в наші часи? Напевно, це були б не примітивні куплети на кшталт «Путін – х…ло, ла ла ла». То, мабуть, були би пісні-кулі, які б вражали тиранів-можновладців різних гатунків – від державного, до маленького, районного чи сільського масштабу. Уявляю, як би він заспівав би про різні там засідання дум, рад, палат та сенатів, різноманітні поїздки в регіони керівників держави, передвиборні поїздки потенційних депутатів… Напевно, був би це не лише легкий гротескний «стьоб», а убивче іронічне знущання над тими, хто взяв на себе право бути «господарями» не тільки свого життя , але й життя інших, в тому числі й сусідньої країни.
Або, скажімо, що Висоцький заспівав би про Майдан, Небесну Сотню, про втечу Януковича, «Кримнаш», події на Донбасі, підбитий «Боїнг», убивство Нємцова, затримання ГРУшників в Україні чи про Надію Савченко? Не сумніваюсь, він обов’язково саме про це заспівав би.
Бо не уявляю його, нехай навіть 75-річним, маразматичним дідусем, який тихенько доживає собі віку десь за межами Росії – в Ізраїлі, чи в Австрії, покірно очікуючи свій фізіологічний кінець. Так само, не можу собі намалювати в уяві Висоцького на корпоративних тусовках, ювілейних концертах державних правителів, на круїзних лайнерах чи президентських дачах. Або ж, уявити його у фартусі на популярному кулінарному телешоу. А ще, боронь Боже, поруч з одіозним Кобзоном. Це – не його. Це – не про нього.
У чому упевнений – його б ніколи не сприйняла влада. І не тільки в Росії, де для неї він краще – мертвий…
Зрештою, хтозна, можливо, Господь так і розпорядився, щоб ми не розчаровувались, а жили і пам’ятали Володимира Висоцького саме таким, яким він і залишився у нашій пам’яті?
На завершення – про фото, котре тут опубліковане. Зробив його у 2007 році, в Москві, такого ж, як тепер, літнього дня. Чомусь ніколи не публікував цю світлину із Музею сучасного мистецтва, де зберігається алегорична скульптура Висоцького, автор якої – Зураб Церетелі. Нині – сумна нагода оприлюднити це фрагментарне московське фото. На ньому поет-співак зображений в образі бунтаря й страдальця. А внизу – напис із його пісні «Купола»: “Грязью чавкая жирной да ржавою, Вязнут лошади по стремена”. Цікаво, що на скульптурній композиції немає продовження наступного рядка цієї пісні – «…Но влекут меня сонной державою, Что раскисла, опухла от сна».
Подумалось – чи пам’ятають ці поетові рядки в державі, в якій, за Висоцьким – «Купола в России кроют чистым золотом, Чтобы чаще Господь замечал». Можливо, Всевишній таки нашле розум на правителя цієї країни, все ще запухлої, але вже не сонної, а навпаки, кровожерливо-агресивної, що, мабудь, ще гірше?
Принаймі, Володимир Семенович сподівався на краще: «Это птица Гамаюн надежду подает».
Сподіваймося ж і ми!
Олег Снітовський, Тернопіль.
У новині зустрічається:
Comments
Leave a Reply
You must be logged in to post a comment.